Сумний день напередодні св.Маковея – відійшла у вічність Софія Іванівна Мальована – багаторічний директор Бунівської восьмирічної школи Яворівського району на Львівщині, а також після переїзду й Волі-Добростанської ВШ. Людина безмежної доброти, прекрасний організатор вчительського колективу, вимогливий педагог-математик.
Від першої зустрічі, а було це в серпні 1970 року, коли за направленням я приїхала в Яворівський районний відділ народної освіти (який очолював тоді Федір Юрійович Сай), щоб звідти добиратися до невідомого мені села Бунева, до тісної й плідної співпраці впродовж трьох років, коли я працювала заступником директора школи (1970-1973рр.) і аж до останніх років і місяців, коли я дзвонила до доньки Світлани, як здоров’я матері, – пройшло 50 літ. Та весь час перед очима Софія Іванівна – надзвичайно працьовита й віддана своїй професії особистість, завжди скромна і порядна людина, яка щиро вболівала за учнів і с в о ю школу, за якість викладання усіх предметів, за умови проживання молодих спеціалістів…Це вона вдумливо підбирала кадри: і біолога Семеряк Ірину Степанівну, згодом високого рівня директора Яворівської СШ№2, і історика Больбана Юрія Івановича, який через деякий час продовжить роботу Софії Іванівни вже як директор Бунівської школи, і вчителів-словесників – Соболєву Тамару Олексіївну (зараз учитель Яворівської СШ №3), Цедуляка Федора Андрійовича, і математиків – Стародуб Параску, Корнєєва Володимира, і сумлінних – вожату Ференц Любов , бібліотекаря Луньо Олександру та багатьох інших.
Ніколи не забуду її материнської турботи про мене як початкуючого педагога, її розуміння і підтримку в усіх моментах мого життя (від’їзди на заняття з кандидатських мінімумів аж до Івано-Франківська, праця у бібліотеках м. Львова тощо).
Я безмежно вдячна Софії Іванівні й за те, що вона як керівник школи завжди виділяла мені кошти на проведення свята Слова «Кращий читач» із врученням школярам пам’ятних книг чи на організацію новорічних святкувань для учнів, чи виїздів на культурно-мистецькі заходи.
Софія Іванівна разом із своїм чоловіком Іваном Марковичем, також широкої й особливо доброї душі чоловіком , унікальним головою колгоспу, за яким плакало все село Бунів, коли його переводили в Добростани, який теж багато допомагав школі, виростили й виховали двох, таких же. як і вони, чудових дітей – Олега і Світлану. Вони постійно піклувалися про матір після смерті батька. Світлана Іванівна , як і мати, вчитель у Новояворівській ЗОШ першого ступеня, Олег Іванович – випускник лісотехнічного вишу, зараз приватний підприємець, який багато приділяє молодіжній організації «Скаут». Я і мої рідні завжди пам’ятатиму всіх Вас і Вашу сім’ю як зразкову.
Розділяємо разом з вами біль утрати, сумуємо і скорбимо.
Нехай земля Вам буде пухом і пером, дорога Софіє Іванівно. Упокій, Господи, її душу.
Мельник (зараз Хороб) Марта Богданівна, канд.філол.наук, доц. кафедри української літератури
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника